#українські_письменники

 

Остап Вишня (1889-1956 рр.) – український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ століття

13 листопада літературна спільнота відзначатиме 133-річчя з дня народження блискучого майстра українського гумору Остапа Вишні. Саме під таким псевдонімом писав Павло Губенко, який став легендою ще за життя. Окремими виданнями вийшло близько двох сотень книжок із його гуморесками, фейлетонами, оповіданнями, не кажучи вже про зібрання творів.

Перша публікація «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» за підписом «Павло Грунський» (від міс­течка Грунь, поблизу якого народився письменник) побачила світ у 1919 році у газеті «Народна воля», що виходила у Кам’янці-Подільському. У цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника.

З квітня 1921 року він уже працював у республіканській газеті «Вісті ВУЦВК». У тому ж році в газеті «Селянська правда» була надрукована гумореска «Чудака, їй-богу!», вперше підписана Остапом Вишнею. Після цього, як згадував письменник, «пішло та й пішло».
Є кілька версій, чому Павло Губенко взяв собі псевдонім «Остап Вишня»: письменник дуже любив поласувати ягодами, а також поважав творчість Шевченка, де йдеться про вечірню ідилію, хрущів та запах вишень; ім’я та псевдонім були обрані завдяки своїй милозвучності; це було доказом любові до твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

До речі, одна із перших книг, яку прочитав Губенко, — «Сорочинський ярмарок». Згодом були прочитані й перечитані «Майська ніч», «Вечір напередо­дні Івана Купала», «Страшна помста», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».

Вже в зрілі роки Остап Вишня займався перекладом драматичних творів Миколи Гоголя на українську мову. Він проводив і велику громадську роботу; брав участь у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт»; в організації та редагуванні перших двох номерів журналу «Червоний Перець». Працював у цьому журналі, коли в 1927 році було поновлено його вихід.

ДЕЯКІ ФАКТИ

• Письменник любив порибалити, але часто просто сидів, звісивши ноги у воду, і щось записував. Якось його запитали: «Павле Михайловичу, що ви там бачите у воді»? Він відповів: «Слова у мене самі народжуються, я їх тільки встигаю записувати. Не маю я права щодня не писати, бо який тоді з мене письменник»?
• Ім’ям Остапа Вишні названі вулиці у Дніпрі, Жмеринці Вінницької області, Запоріжжі, Києві, Калуші Івано-Франківської області, Луганську, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Сумах, Ужгороді, Харкові, Хмельницькому, Чернігові.
• У квартирі онучки гумориста Мар’яни Євтушенко зберігаються «Вишневі скарби»: ті самі шахи, письменницький стіл, зжовклі книги та рукописи, колекція тарілок Межигірської фаянсової фабрики, вудки, брилі. Дивно, що в жодному з музеїв досі не знайшлося місця для їхнього зберігання.

Більше цікавих фактів про письменника пропонуємо переглянути у відео-проєкті "Українська література в іменах":